" Без Нього... хто знає, що було б з нами" Богдан Лепкий

" Без Нього... хто знає, що було б з нами" Богдан Лепкий
10096 ПЕРЕГЛЯДІВ

Ідем між люди, що говорять,
Що знають в нас про Кобзаря,
Чи й досі Слово Його Світить,
Чи не зайшла, бува, зоря.

Що думають прості селяни,
Нащадки голих кріпаків.
Чи їм потрібні його вірші
Через безодню двох віків...

Спинились. Ось дві бабусі.
Кивають ствердо. Він — пророк.
У віршах, звісно, лише правда.
Його вустами каже Бог.

А он дідусь. Вірші цитує —
У школі "Заповіт" учив.
Говорить просто, не мудрує.
"Святу він правду заповів! "

Про КАТЕРИНУ жінка плаче,
Про НАЙМИЧКУ теж пам'ята...
Живе Тарас, живе з народом
Його поезія свята.

А хто забув за плином часу
Свого Поета(це бува).
Ми нагадаємо й розкажем
Його гарячії слова.
(І. Мітасова)

Минає 207 років від дня народження українського поета, художника, мислитель, генія народної спадщини Тараса Григоровича Шевченка. Народився 9 березня в селі Моринці, що на Черкащині, в кріпацькій родині поміщика Енгельгардта. Малим Шевченко залишився круглим сиротою. Однак, народжений в неволі, хлопець прагнув бути освіченою та вільною духом людиною. В 1838 році Тараса Шевченка зарахували до Академії мистецтв. Навчання проходило під пильним оком Карла Брюллова. Ба більше, останній, а ще Іван Сошенко, учень Академії Художеств, поет Василь Гребінка та Василь Жуковський в цьому ж році викупили Шевченка з кріпацтва. Поетична спадщина митця налічує понад 240 творів, а живописна — близько 1200 робіт. Це олійні картини, акварелі, офорти, малюнки тощо. Навіть якби про Шевченка не заговорили, як про генія поетичного слова, то він був би великим українським художником. Творчість Шевченка, як поета, так і художника, взаємопов'язана тематично та ідейно й доповнює одна другу. В 1840 році світ зустрів першу збірку духовного батька поетичного слова "Кобзар". Це відіграло неабияке значення в історії України та самосвідомості українського народу. Варто згадати, що " Кобзар" ставили поруч із Біблією. Його огортали атрибутами українства — вишитими рушниками, його оберігали як святиню. Він ставав першою книгою селянина, який мозолястими пальцями вивуджував заповітні рядки : " Борітеся — поборете! Вам Бог помагає. За вас правда, За вас слава, І воля святая..." Гарячі слова Кобзаря рвалися з уст Нігояна на Майдані, славнозвісні вірші звучали в окопах війни, в руїні Донецького аеропорту і зараз Тарасові слова з кожним українцем. Він — пророк, месія. Він — живий, не бронзовіє. Його слова бринять як струни, а інколи вражають як гострий меч. Якось поет Богдан Лепкий сказав: " Без Нього... хто знає, що було б з нами".
Часто в гарному настрої та поруч з друзями поет міг і пісню вкраїнську заспівати. Його голос — баритон з високими теноровими нотами, зачаровував слухачів. Хто знає, можливо він міг би бути оперним співаком чи музикантом, бо на музиці знався. Тож і вірші линули з нього, як пісня, і ставали продовженням української музики.
Тарас Шевченко знаний не тільки в Україні, а й за їх межами. На день народження духовного батька українства в Флоренції відкрили пам'ятник на його честь. Автором скульптури став український митець Олег Пінчук. Бронзовий пам'ятник розташували в саду Biblioteca della Oblate поруч з окрасою Флоренції собором Санта-Марія-дель-Фйоре. Варто додати, що перша скульптура Тараса Шевченка в Італії з'явилась в 1973 році біля Собору Св. Софії.
Крім того, у Міністерстві закордонних справ України заявили про світовий рекорд класика української літератури. Протягом року МЗС збирало інформацію щодо пам'ятників Тарасу Шевченку в Україні та за кордоном. " Книга рекордів України" зафіксувала 99 скульптур в іноземних країнах та 1068 у нас. Тож Шевченко став офіційним "світовим рекордсменом" за кількістю встановлених пам'ятників.
Тарас Шевченко — творець української літератури, духовного життя України, нещасного духу самокритики. Його поезія нетлінна та важлива в духовному єстві українського народу.
Шевченко зараз — це не тільки те, що ми вчимо, це те з чим ми живемо, з чого черпає сили та надії. У минулому він звертався до синів свого народу й сьогодні, як ніколи, його палкі слова пробуджують нутро українського народу:
Свою Україну любіть,
Любіть її... во время люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.

Связаться с нами: politica.chat@gmail.com

Мої відео